День Святого Миколая

     

         Взимку є чимало свят, яких з нетерпінням чекають дорослі та діти. Цей святковий зимовий час розпочинається 19 грудня, коли відзначається День Святого Миколая.

        Напередодні цього дня діти згадують усі свої добрі та погані вчинки, а також пишуть листи до Святого Миколая. Дорослі ж просто сподіваються отримати якийсь подаруночок, адже хоч маленький презент приємно отримати кожному. Це довгожданий день року, адже невідомо, що на тебе чекає – подарунок, а чи може різочка?! Слухняних діток під подушкою чекають гостинці, а от бешкетникам варто задуматися про свою поведінку та чекати в подарунок тільки різочку. 

        Нині ми пов’язуємо Свято Миколая тільки з подарунками і часто навіть не здогадуємося про глибоке релігійне коріння та особливості відзначення цього свята нашими предками. Святий Миколай (або Ніколаус) – це реальна історична особа - візантійський єпископ, що прославився своєю любов'ю до дітей і допомогою бідним. 

       У нашій книгозбірні напередодні свята організована викладка літератури  на тему:    "Миколаю, я тебе чекаю!» . 

      Тут можна взяти книжечки про добрі справи святого Миколая: легенди, віршики, пісні та багато іншого цікавого, а 18 грудня в школі відбулося  свято для учнів 1-4 класів" Прийди до нас, святий Миколаю!". Свято підготувала вчителька початкових класів Гнатишин О.Й.з учнями 1 класу.

      

 Для учнів 5-11 класів  проведено  свято " Зимова казка"  до Дня Миколая. Підготувала свято вчителька музики та класний керівник 5 класу Ставнича Н.П. 

Всі учні школи одержали подарунки від Святого Миколая.          

Миха́йло Петро́вич Стари́цький (*2 (14) грудня 1840, Кліщинці — †14 (27) квітня 1904, Київ) — український письменник(поет, драматург, прозаїк), театральний і культурний діяч.

Михайло Петрович Старицький народився 14 грудня 1840р. у родині дрібного поміщика-дворянина, відставного ротмістра в с Кліщинці на Полтавщині. Рано осиротівши, виховувався під опікою дядька —В. Лисенка, двоюрідного брата його матері, батька славетного українського композитора Миколи Лисенка. Отримав гарну домашню освіту. 

        З 1851 р. Михайло навчався в Полтавській гімназії. Як сам свідчив, «пробував тоді віршувати».
      Після гімназії разом із троюрідним братом М. Лисенком у 1858р. вступив до Харківського університету.
      У 1860 р. обидва брати перейшли до Київського університету, де М. Старицький спочатку навчався на фізико-математичному факультеті, а потім на юридичному. Наступного року він повернувся до Кліщинців — вступив у володіння батьківською спадщиною.
      У 1862 р. М. Старицький одружився з Софією Віталіївною, сестрою М. Лисенка. Через два роки повернувся до Києва на навчання, і у 1865 р. закінчив університет.
      У 1868 р. М. Старицький купив маєток в с Карпівці на Поділлі й переїхав туди з родиною.
      Повернувшись у 1871 р. до Києва, разом із Лисенком організував Товариство українських акторів, поставив «Різдвяну ніч» за мотивами повісті М. Гоголя.
      Брав активну участь у роботі Південно-Західного відділу Російського географічного товариства, який тоді очолював талановитий учений-народознавець, автор пісні «Ще не вмерла України» Павло Чубинський.
      Протягом 1873—1876 pp. M. Старицький писав вірші, перекладав з Г. Андерсена, І. Крилова, М. Лєрмонтова, сербські на родні думи та пісні. На початку 80-х pp. він домігся видання літературно-художнього альманаху «Рада». Очолив першу українську
      професійну трупу. Продав маєток у Карпівці, щоб зміцнити трупу матеріально. Створив новий хор і оркестр, обновив декорації, костюми і реквізит, дбав про репертуар. Після розколу трупи на два колективи (М. Старицького і М. Кропивницького) зі Ста-рицьким залишилася молодь (М. Садовська-Барілотті, О. Вірина та інші). У 1886—1887 pp. трупа з успіхом гастролювала в Москві та Петербурзі, потім — у Варшаві, Мінську, Вільнюсі, Астрахані, Тифлісі. За станом здоров'я у 1893 р. М. Старицький залишив трупу.
      Наступного року Російська Академія наук призначила драматургу персональну пенсію «За літературні праці рідною мовою». Він брав участь у створенні Всеросійського театрального товариства.
      У 1897 р. відбувся Перший Всеросійський з'їзд діячів сцени, на якому виступив М. Старицький. У Києві він керував драматичним гуртком Літературно-артистичного товариства, продовжував літературну діяльність. У 1903 р. письменник готував видання альманаху «Нова рада», але за його життя альманах не вийшов.
      Михайло Старицький помер 27 квітня 1904 р. Похований на Байковому кладовищі. 

 У бібліотеці відбулося літературне інтернет-знайомство із творчістю М. Старицького

 «Права та обов’язки громадян України».

   Щорічно в світі 10 грудня відзначається Міжнародний день прав людини. 

Протягом XX століття сталося ряд подій, які надовго, а можливо — і назавжди залишаться в пам’яті людства, в його історії. Однією з таких подій було прийняття 10 грудня 1948 р. в Парижі Генеральною Асамблеєю ООН Загальної декларації прав людини. Дата прийняття Загальної декларації щорічно відзначається у всьому світі, як Міжнародний день прав людини. 

Це перший в історії міжнародних відносин акт, в якому проголошено широке коло основних прав і свобод людини, до дотримання яких, повинні прагнути всі народи і всі держави. Загальна декларація була прийнята у вигляді резолюції Генеральної Асамблеї, і тому, згідно зі Статутом ООН, носить лише рекомендаційний характер. Проте нині права і свободи, проголошені в ній, розглядаються як юридично обов’язкові звичайні чи договірні норми.

           В шкільній бібліотеці оформлена книжкова виставка на тему:"10 грудня - День прав людини".

            Учні дізналися про права та обов'язки людини, а головне про 

Обов’язки, які повинен виконувати кожен учень
«Я маю право!», «Чому ви порушуєте мої права?» - ці слова, на жаль, часто використовує людина в ситуаціях, коли сама неправа. Зазвичай, заява про особисті права слугує виправданням пасивності, лінощів, прагненням отримати щось, нічого не даючи взамін. Та слід знати не лише свої права, але й обов’язки.
Обов’язки:
1. Поважати і любити своє оточення. Ставитися до них так, як би ми хотіли, щоб ставились до нас.
2. Поважати близьких та друзів. Не принижувати гідності кожної людини. Поводитись так, щоб своєю поведінкою не порушувати прав іншої людини.
3. Дотримуватись правил моральної етики; організовувати дозвілля так, щоб воно приносило користь і не заважало іншим.
4. Сумлінно навчатись; активно працювати на уроках, готуватись самотужки; старанно виконувати домашні завдання.
5. Поважати своє оточення. Давати нагоду кожному висловлювати свої думки. Не нав'язувати своїх поглядів іншим, якщо вони з ними не згодні.
6. Цінувати і дбати про своє здоров'я. Виконувати приписи лікарів у разі потреби.
7. Поважати співрозмовників. Коректно і тактовно висловлювати свої думки. Дотримуватись правил мовного етикету.
8. З повагою ставитися до людей, які піклуються про нас.
9. Виконувати роботу, яка не завдає шкоди здоров'ю. Виконувати всі види обслуговуючої праці.
10. Не ображати і не принижувати оточуючих.
11. Дотримуватись норм і правил поведінки, прийнятих у суспільстві.

Отже, від народження всі люди мають певні права, які гарантовані і захищаються державою. Їх потрібно знати й реалізовувати. Але важливо запам’ятати: поводитись слід так, щоб своєю поведінкою не порушувати прав іншої людини. Незнання закону не звільняє від відповідальності за вчинки, дії або бездіяльність.

Душа осяяна театром

Десять років минуло від дня смерті улюбленого актора тернопільських театралів – Мирослава Коцюлима. Проте ріка народної шани не міліє.

24 листопада 2015року в Білобожницькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів відбулася інформаційно-просвітницька година «Душа осяяна театром», присвячена світлій пам’яті колишнього учня школи, Великого актора від Бога, народного артиста України.. Пам’ять про магію таланту Мирослава Петровича , його іскристий незрівняний гумор, добро, щиру, без краплі фальшу, душу промовляє до нашого серця, вона є свідченням його невгасимого таланту та самовідданої любові до життя, до людей і людей до нього.

 Інформаційно-просвітницьку годину «Душа осяяна театром» підготувала  вчитель музики, класний керівник 5 класу Ставнича Н.П.

«Впровадження інноваційних технологій у систему роботи шкільної бібліотеки»

07 грудня 2015 року на базі Білобожницької ЗОШ І-ІІІ ступенів відбулося планове засідання районного методичного об’єднання шкільних бібліотекарів на тему «Впровадження інноваційних технологій у систему роботи шкільної бібліотеки».    Шкільний бібліотекар Кушнір К.Є. представила свій досвід роботи з проблеми «Активні форми пропаганди літератури в роботі шкільної бібліотеки», переглядаючи яку всі присутні ознайомилися з основними напрямками діяльності бібліотеки, повсякденною роботою шкільного бібліотекаря та різноманітними  заходами, які відбуваються у бібліотеці.        Учасники семінару відвідали відкритий захід «Казкова вистава – книжкове царство».  Семінар проводився з метою підвищення професійної компетентності шкільних бібліотекарів шляхом ознайомлення з досвідом роботи щодо впровадження сучасних інформаційно-комунікаційних технологій в роботу шкільних бібліотек; визначення пріоритетних напрямків інноваційної діяльності бібліотек навчальних закладів; пошуку ефективних технологій масової роботи.      Підводячи підсумки, методист бібліотечних фондів Маслянко В.О. подякував адміністрації закладу, бібліотекарю Кушнір К.Є. і педагогічному колективу за підготовку заходу, відзначив високий професійний рівень шкільного бібліотекаря загальноосвітньої школи, підкреслив актуальність обраної теми. Ознайомив присутніх із добіркою посилань, корисних у фаховій роботі бібліотекарів навчальних закладів.      Засідання пройшло у доброзичливій, невимушеній обстановці, кожен із його учасників отримав для себе багато нових знань для ефективної роботи.

В усьому світі цього дня говорять про СНІД, про те, яку загрозу існуванню людства несе глобальна епідемія. Можна згадувати і оплакувати тих, хто вже помер або смертельно хворий, можна говорити про масштаби трагедії і про те, що ця чума ХХ, а зараз вже і ХХI століття, загрожує існуванню людства.

      Всесвітній день боротьби зі СНІДОМ вперше відзначався 1-го грудня 1988 року після того, як на зустрічі міністрів охорони здоров'я всіх країн світу прозвучав заклик до соціальної терпимості і розширення обміну інформацією. Всесвітній день, який щороку відзначається з того часу, сприяє організації зусиль по боротьбі з пандемією ВІЛ-інфекції та СНІДу, що розповсюджується по всіх регіонах світу.
         Символом боротьби зі СНІДОМ є червона стрічка і сьогодні жодна акція в цій сфері не обходиться без неї. Ця стрічка як символ СНІДУ була придумана весною 1991 року. Її ідея належить художникові Франку Муру. Він жив в провінційному містечку штату Нью-Йорк, де сім'я сусідів носила жовті стрічки, сподіваючись на повернення своєї дочки-солдата з Перської затоки. Художник вирішив, що стрічка могла б бути метафорою і для СНІДУ також. Ідея була прийнята групою «Visual AIDS». Оскільки організація складалася з професійних художників і менеджерів від мистецтва, реклама зримого символу боротьби зі СНІДОМ була зроблена вельми вдало.
   В нашій бібліотеці до уваги користувачів оформлено книжкову виставку : « 1 грудня -Всесвітній день боротьби зі СНІДом"  та створена папка "СНІД".

День пам'яті жертв голодомору.

28 листопада - День пам'яті  жертв голодомору. 

Голодомор — соціально-господарське явище, що виявляється у позбавленні населення мінімуму необхідних продуктів харчування і призводить до зміни демографічної та соціальної структури населення регіонів, а інколи і країн. Голодомор виникає внаслідок неврожаю, зумовленого природними причинами (посуха, повінь, морози, нищення посівів шкідниками та ін.), наслідками воєн, недосконалістю господарської системи. В окремих випадках голодомор організовувався штучно з метою винищення певних груп населення, а інколи цілих народів для досягнення політичних цілей.

На українських землях найдавніші згадки про голодомор датуються епохою Київської Русі. Тоді вони були викликані природно-кліматичними умовами і мали регіональний характер. В пізніші часи регіонами, які найчастіше охоплював голод, були Полісся, степова Україна та гірські райони Карпат.

У 19 на початку 20 ст. на українських землях було кілька неврожайних років (1833–1834, 1844–1846, 1855 та ін.), що призводило до зростання соціальної напруги на селі і було однією з причин еміграції українського населення до Сибіру, Середньої Азії, Казахстану і Америки.

 Особливо трагічним був для українського населення голодомор 1932–1933 років, який став наслідком застосованого під час суцільної колективізації сільського господарства терору голодом.

    В школі відбулась інформаційно- просвітницька година на тему:" Голодомор1932-1933", яку підготувала вчитель історії Швалюк Л.Б.

     Шкільний бібліотекар ознайомив учнів школи з книжками про голодомор

, підготувала папку з додатковим матеріалом під назвою" Голодомор 1932-1933"та  рекомендований список літератури:

1. Борисенко, В. Доля українського етносу в роки Голодомору (1932–1933 рр.) [Текст] / В. Борисенко // Українознавство. — 2008. — № 4. — С. 262–266.
2. Василенко, В. Голодомор 1932–1933 років в Україні як злочин геноциду : правова оцінка [Текст] / В. Василенко. — К., 2009. — 48 с.
3. Веселова, О. Свідчення очевидців голоду-геноциду 1932–1933 рр. в Україні як джерело дослідження його причин і наслідків [Текст] / О. Веселова // Історичний журнал. — 2009. — № 5. — С. 3–18.
4. Войцеховський, Ю. Волинська трагедія : погляд крізь роки [Текст] / Ю. Войцеховський // Історія в школі. — 2003. — № 5/6. — С. 19–28.
5. Дяків, В. Г. «Ми пам’ятаєм вас, нащадки Прометея...» [Текст] : літературно-музична композиція пам’яті жертв сталінських рересій / В Г. Дяків // Позакласний час. — 1998. — № 20. — С. 51–53

6. Калакура, Я. Українознавчий погляд на голодомор 1932–1933 років як геноцид Українського народу [Текст] / Я. Калакура // Українознавство. — 2008. — № 1. — С. 96–103.
7. Моргун, Ф. Сталінсько-гітлерівський геноцид українського народу: факти і наслідки [Текст]: монографія / Ф. Моргун. — Полтава, 2008. — 288 с.
8. Новосад, І. Ю. Голодомор 1932–1933 рр. в Україні [Текст] / І. Ю. Новосад // Історія та правознавство. — 2009. — № 3. — С. 21–24.
9. Скоряк, А. Голодомор 1932–1933 років на Полтавщині [Текст] / А. Скоряк // Берегиня. — 2010. — № 3. — С. 3–10.
10. Шаповал, Ю. Політичний терор в Україні – 20-ті – 50-ті роки ХХ століття. Важкий тягар тоталітаризму – пошуки істини тривають [Текст] / Ю. Шаповал // Україна Incognita / За загальною ред. Л. Івшиної. — К., 2005. — С. 283–287.
11. Шевченко, Т. Чорна сповідь моєї Вітчизни [Текст] : урок пам’яті / Т. Шевченко // Шкіл. Світ. — 2009. — № 42. — С. 14–15.
12. Шитюк, М. М. Масові сталінські репресії на Миколаївщині у 30-ті роки [Текст] / М. М. Шитюк // Укр. іст. журнал. — 1998. — № 1. — С. 94–99.
13. Ханас, Й. І. «Розстріляне відродження» в Україні [Текст] : інтегрований урок (10 клас) / Й. І. Ханас // історія та правознавство. — 2008. — № 9. — С. 17–23.
14. Грицак, Я. Й. Нарис історії України: формування модерної української нації ХІХ–ХХ ст. [Текст] : навч. посібник для учнів гуманіт. гімназій, ліцеїв, студентів іст. фак. вузів, вчителів / Я. Й. Грицак. — К., 2000. — С. 175–186.

     

" Героям- землякам присвячується"

        23 листопада 2015 року в Білобожницькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів відбулося відкриття Алеї Слави " Героям- землякам присвячується" та зустріч з воїнами АТО
 Савчин Ю.В. та Підвисоцьким М.М.

Воїни АТО Підвисоцький М,М, та Савчин Ю.В.

         Алея Слави " Героям- землякам присвячується" в якій розміщені фотографії випуснників нашої школи, жителів села Білобожниця Савчина Ю, Полутренка А., Янчука А, Барни О.,Підвисоцького М.,Заневича В,Говорова Р. Кузь Я.

Урочисту лінійку відкрила директор школи  Лесик Л.А.                

В цей день учні нашої школи зібрались, щоб у глибокій скорботі низько схилити голови перед пам’яттю Героїв Небесної Сотні та воїнів АТО,  які боролися за честь, правду

і гідність та віддали своє життя за Україну.Не одна родина оділа чорну хустину.

Хай пам’ять всіх невинно вбитих згуртує нас живих, дасть нам силу та волю, для зміцнення власної держави на рідній землі.Вони повинні жити в нашій пам’яті.

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ –

ВОНИ ВІДХОДЯТЬ У ВІЧНІСТЬ!

 

Воїни - земляки сфотографувалися з учнями школи та педагогічним колективом Білобожницької ЗОШ І-ІІІ ступенів.

Всесвітній день дитини

 У 1954 році Генеральна Асамблея рекомендувала всім країнам ввести в практику святкування Всесвітнього дня дитини як дня світового братерства і взаєморозуміння дітей. Цей день присвяченого діяльності, направленій на забезпечення благополуччя дітей у всьому світі. 20 листопада знаменує день, у який Асамблея прийняла в 1959 році Декларацію прав дитини, а в 1989 році — Конвенцію про права дитини.

В нашій бібліотеці до уваги користувачів оформлено книжкову виставку на тему :

" Права дитини"

«Мова — духовне багатство народу»

 (Василь Сухомлинський)

9 листопада — День української писемності та мови.

Це свято було встановлено в нашій країні 9 листопада 1997 року. Цього ж дня православна церква вшановує пам’ять святого Преподобного Нестора Літописця

У листопаді 1997 року був виданий Указ Президента України «Про День української писемності та мови». За ініціативою громадських організацій і з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації суспільства цим актом установлено в Україні День української писемності та мови, який відзначається щорічно 9 листопада в день ушанування пам’яті Преподобного Нестора-Літописця. Він був послідовником знаменитих Кирила та Мефодія — творців слов’янської писемності.

В нашій бібліотеці до уваги користувачів оформлено книжкову виставку : «Мова — духовне багатство народу».

            Ми сподіваємося, що після ознайомлення з представленими творами на книжковій виставці, у відвідувачів залишилася не одна краплина любові до своєї мови та розуміння того, що мова - це скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава.

Відбулась інформаційно- просвітницька година для учнів 5-11 класів на тему"9 листопада — День української писемності та мови"та показ презентації . Підготували  інформаційно- просвітницьку годину Бібліотекар кушнір К.Є. та вчитель української мови та літератури Демкович Н ,М.

Подарунок рідній школі

    У вересні 2015 року бібліотечний фонд Білобожницької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів поповнився художньою літературою.

     Педагогічний та учнівський колективи Білобожницької ЗОШ І-ІІІ ступенів  виносять подяку жительці с. Білобожниця СУХІЙ ОЛЬЗІ ІВАНІВНІ  за передачу  домашньої бібліотеки колишньої вчительки української мови та літератури СТЕЛЬМАЩУК СОФІЇ МИКОЛАЇВНИ кабінету української мови та літератури, світової літератури та бібліотеці школи в кількості   718 примірників.

Стельмащук С.М. з чоловіком,липень 2002р

    

" За честь і лицарські права"

  Народився Борис Ілліч Олійник 22 жовтня 1935р. в с. Зачепилівка на Полтавщині.

Вірші почав писати в шкільному віці. Він «топтав стежку до п'ятого класу Зачепилівської семирічки», коли побачив у новосанжарівській райгазеті «Ленінським шляхом» свій невеличкий вірш і своє прізвище.
      1953р., після закінчення шкільного навчання, вступив на факультет журналістики Київського університету імені Т. Г. Шевченка, а вже 1958р. розпочав роботу в редакції газети «Молодь України».

Поет і журналіст, часто їздив у відрядження, зокрема на ударну комсомольську будову — Лисичанський хімкомбінат, про неї ж і про молоде місто Сєвєродонецьк надрукував у газеті серію нарисів і видав документальну повість «За Сіверським Дінцем» (1959). 
      Пережите в дитинстві та в роки молодості склало основу першої його збірки поезій «Б'ють у крицю ковалі» (1962). 
      Друга збірка — «Двадцятий вал» (1964), відзначена Республіканською комсомольською премією ім. М. Островського. 
      Б. Олійник пише своєрідні віршовані «портрети» — монологи про сільських трудівників, як-от хворого хлібороба («Про хоробрість»), інваліда з фронту («Дядько Яків»), «співрозмову» зі скромною вчителькою В. І. Левкович («Формула»), присвячений М. Рильському вірш «Пісня», автобіографічні нотатки «Про себе». 
      Виходять збірки «Вибір» (1965), «Коло» (1968), «Відлуння» (1970), «Рух» (1973). 
віршів «Від Білої хати до Білого дому...» .
      Найбільш відомими та значними поемами Б. Олійника є: 
—      поема «Сиве сонце моє», укладена із дев'яти віршів, написаних різними розмірами; 
—      «Дорога»; 
—      «Рух»; 
—      «Доля»; 
—      «Урок»; 
—      поема-цикл «У дзеркалі слова»; 
—      поема, історичний твір «Дума про місто», написана до 1500-ліття Києва. 
      Поет є лауреатом Державної премії СРСР (1975, за книгу «Стою на земле») і Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1983, за книги «Сива ластівка», «У дзеркалі слова», «Дума про місто»). 
      Свою творчу роботу він завжди поєднував з активною громадською діяльністю. В 1971 — 1973pp. та з 1976-го року він — секретар правління Спілки письменників України, секретар правління Спілки письменників СРСР, секретар парткому Київської письменницької організації. Був депутатом Верховної Ради УРСР 10-го і 11-го скликань.

В шкільній бібліотеці була оформлена книжкова виставка творів Б.Олійника 
" Борис Олійник: лірик,романтик,публіцист"

       

 Посвята в соколята.  Сокільський вишкіл 

       

23 жовтня 2015 року в Білобожницькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів відбулося свято « Посвята в соколята. Сокільський вишкіл станиці ім. І. Ставничого».Вся школа готувалась до свята. Готували речівки, пісні та вчили стройові вправи. Учнів 2та 3 класів приняли в соколята .Їхні загони тепер називаються « Злагода», « Веселка».

Учні 3 класу " Веселка"з вчителем початкових класів Лучко О..М.

Учні 5-11 класів приймали участь сокільському вишколі

присвяченому 73 річниці УПА.

                                                    Учні 8 класу перед виступом.

Учні 11 класу.

Учні 10 класу.

Учні 7 класу.

Перший виступ учнів 5 класу.