29 січня, Україна вшановує пам'ять Героїв битви під Крути.
Крути – одна з трагічних і водночас легендарних сторінок в історії українських визвольних змагань 1917-1921 років.
В шкільній бібліотеці оформлена книжкова виставка на тему: " Крути- бій за майбутнє!"
Дата 27 січня обрана не випадково: саме цього дня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили в’язнів найбільшого гітлерівського концтабору смерті Аушвіц-Біркенау неподалік польського Освенціма.
Варто нагадати, що Голокост з давньогрецької перекладається як «всеспалення» й означає систематичне переслідування і знищення (геноцид) євреїв нацистською Німеччиною і колабораціоністами протягом 1933-1945 років. У ширшому розумінні, голокост – систематичне гоніння і знищення людей за ознакою їхньої расової, етнічної, національної приналежності, сексуальної орієнтації або генетичного типу як неповноцінних, шкідливих.
2 січня в Україні відзначається величне національне свято – День Соборності. Щороку в цей день український народ iз вдячністю згадує тих героїв, якi боролися за об’єднання усiх нацiонально-демократичних сил українства, хто словом i ділом намагався вiдродити незалежну Соборну Українську державу.
З цієї нагоди в шкільній бібліотеці нині діє книжкова виставка, присвячена Дню Соборності. Її мета - поглибити знання молоді про історію виникнення свята Соборності України та Свободи, виховувати патріотичні почуття, повагу до державних свят та викликати інтерес до вивчення історії України.
У книзі засобами фото передано красу і неповторність нашого міста: оригінальні світлини історичних і сакральних споруд, об’єктів виробництва і відпочинку. А головне люди – чортків’яни, з їх здобутками та радісними емоціями. Чудова річ, щоб довгими зимовими вечорами погортати її сторінки і потішитись з того, яким все ж привабливим є наш Чортків.То є книга для кожної родини. А можливо, хто їде і в гості або приймає гостей, тож подарувати частинку свого міста – це добра манера, це патріотично і шляхетно.У ній представлено роботи переважно місцевих фотомайстрів Ореста Лижечки, Максима Огородника, Любомира Габруського, Тараса Коваля та інших.
Ісус Христос здійснив обряд хрещення, тобто очищення всіх гріхів, у віці 30 років в річці Йордан. Божий Син був безгрішним, проте похрестився, як будь-яка смертна людина, щоб показати, що він не вищий за інших. Хрещення Ісуса проводив Іоан Предтеча, якого називають Іоаном Хрестителем. Згідно з Біблією, під час хрещення на Ісуса з неба у вигляді голуба зійшов Святий Дух і пролунав голос Божий, тому свято також називають Богоявленням.
Водохрещу святкують ще з часів Русі, проте традиційні водохресні купання поширилися лише у 20 столітті. Звичай купатис
«Голодною» кутю називають тому, що у цей день заведено постити. З самого ранку віряни нічого не їдять, потім влаштовують скромну Святу вечерю і далі утримуються від їжі, аж поки не освятять в церкві воду.
Вечеря повинна складатися лише з пісних страв – куті, вареників, узвару. Сідають вечеряти усією родиною, як зійде на небі перша зірка. М
оляться, починають і закінчують трапезу із ложки куті.
“Дякую” – одне з найголовніших слів в міжнародній лексиці. Воно вказується в усіх туристичних розмовниках, щоб людина, яка їде в подорож, могла розраховувати на якісне обслуговування в інших країнах і легко налагодила контакт з місцевим населенням.
День “дякую” святкують у багатьох країнах.
Цікаві факти про слово “дякую”:
– уперше “дякую” зафіксовано у словнику-розмовнику, виданому в Парижі в 1586 році;
– за своєю етимологією це слово несе в собі знак народження, символ удачі, зв’язок землі і неба, а також чоловічої і жіночої сутності;
– дякуючи, потрібно дивитися людині в очі;
– старовіри не використовують слово “спасибі”, бо переконані, що воно виникло від словосполучення “спаси Бай” (Бай – це ім’я одного з язичницьких богів);
– з великих міст світу самим ввічливим вважається Нью-Йорк – “дякую” тут найчастіше вимовляють. Найменш ввічливим вважається Мумбаї в Індії;
– “дякую” – одне з найуживаніших слів і міжнародній лексиці.
Тож, 11 січня – це саме той час, коли варто подякувати людям, які роблять для нас добро.
Різдво Христове — велике християнське свято, день Народження Ісуса Христа, Спасителя світу і Відкупителя людей з полону гріха. Свято Різдва Христового вважається другим після Пасхи (Великодня) великим святом, хоча у багатьох католицьких країнах народне благочестя досі відводить йому головне місце серед свят.
У це світле свято бажаємо миру і добра, любові й щастя, добробуту, успіху і міцного здоров'я. Нехай ангел-охоронець оберігає Вас і Ваших близьких від усіх бід, а в душі запанують віра, спокій і благодать. Зі світлим святом Різдва!
Дідух – до хати, біда – з хати
Є в українській культурі такий автентичний символ свята Різдва – Солом’яний Дідух. Традиційно як тільки вставала перша різдвяна зірка, 6 січня до хати заносили святковий сніп – Дідух. При цьому приказували: «Дідух – до хати, біда – з хати».
Сніп впускав до хати святковий настрій, мир, добробут, затишок – вірили наші діди. Ще з Біблії та її притч ми пам’ятаємо, що саме в стайні народився Ісус Христос. Стояв холод, і Йосип побачив у стіні шпарину, яку затулив снопом, і в стайні стало тепліше. Цей його вчинок і створив звичай застеляти на Різдво сіном хатню підлогу, а на чільному місці ставити в кутку Дідуха. Його ще інакше називали «дідом», «колядником», «колядою», «снопом-раєм».
Слово «дідух» прийшло зі старослов’янського і в перекладі означає «дух предків». Символізує родоначальника сім’ї – Діда. Дідух уособлює місце для духів, предків, дідів, захисників та покровителів будинку. Це символ святого відродження живого, що є на світі. Це жертва кращого снопа природі та її силам і духам. Дідух міг мати три, п'ять чи сім ніг.
Виготовлявся він всією сім’єю, і на його виготовлення брали колоски жита, вівса, пшениці – необмолочені, як є. Прикрасами слугували сухі квіти, ягоді калини, різнокольорові стрічки.
Сьогодні дерево Роду як старовинний оберіг потроху вертається в наше життя та домівки. Не можна сказати, що він залишився в нашій історії – поціновувачі можуть знайти його готовий або замовити в майстернях соломоплетіння, чи взагалі навчитися самостійному їх виготовленні, прийнявши участь в одному з майстер-класів, які зазвичай проводять на передодні різдвяних майстри народного декоративно-прикладного мистецтва. Виготовлений власноруч Дідух принесе вам безліч емоцій та задоволення. Такі майстер-класи, як правило, доволі тривалі в часі й відбуваються не менш як дві-три години, та час сплине зовсім непомітно за такою захопливою справою.
Містяни зустрінуться з невеличким ускладненням в підготовці до майстер-класу – де знайти матеріал для виготовлення, колоски та солому. На самого найменшого «дідушка» потрібно знайти не менше двадцять колосків. Щоб зручніше було плести, перед роботою краще ненадовго замочити сировину в гарячій воді – це зробить їх м’якшими та більш еластичними. Потім колоски треба розкласти за розмірами. В кожному пучку буде по сім штук – це є символ сім’ї, семи поколінь, днів тижня. Мотузкою пучечок рівно перев’язується, при цьому треба бути обережним, але в’язати міцно. Далі пучки треба зібрати разом, докупи, «східцями» - так вийде пишна «голова» снопа. Зав’язується сніп під самими колосками, дуже туго, тому що пізніше солома висохне і вузол послабшає. З боків треба ще примотати два пучки, кожен по сім колосків – це будуть «вуса».
Може бути ще й «борода». Десь на середині перев’яжіть снопа мотузкою ще раз, не соромтеся проявляти фантазію. Зробіть Дідуху ноги: розділіть на три, п’ять чи на сім частин, в залежності від кількості колосків. Кожну ногу перев’яжіть в двох місцях – у основи та внизу. Сніп можна зробити більш стійким – для цього треба в основу вставити кілька міцніших соломинок. Далі ноги обрізати, дуже акуратно. Ну і нарешті прикрашайте своє власноруч зроблене різдвяне дерево, Дідух – керуючись власним смаком та фантазією. Такими декораціями можуть бути мальовничі стрічки, ляльки-мотанки, сухоцвіт, калина тощо. Найголовніше – притримуватись української колористики і при в’язанні використовувати тільки натуральну сировину та матеріали. Місце, де повинен стояти Дідух у вашій хаті покуття.
Колись давно, ще у наших бабусь, його місце було під іконами. І стояв там Дідух аж до самого Водохреща – тобто до 19 січня. А вже після його обробляли – обмолочували, зерно висівали, солому за традицією палили на дорозі. В наш час також можна висіяти зерно, хай і символічно. І ніколи не можна викидати Дідуха на сміття – це прадавній символ не тільки Різдва, але й зв’язку поколінь, що мусить тривати нерозривно, символ багатства та добробуту, спокою та життя.
Таким чином давня гарна українська традиція відроджується, і ми залюбки можемо створити самі, своїми власними руками оберіг для родини та оселі, прикрасити ним свою домівку та зробити свято Різдва ще більш затишним та родинним.
В нашій школі відбувся конкурс " Замість ялинки- зимовий букет" учні теж виготовили зразки Дідухів.
