вівторок, 3 листопада 2015 р.


Подарунок рідній школі













    У вересні 2015 року бібліотечний фонд Білобожницької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів поповнився художньою літературою.
     Педагогічний та учнівський колективи Білобожницької ЗОШ І-ІІІ ступенів  виносять подяку жительці с. Білобожниця СУХІЙ ОЛЬЗІ ІВАНІВНІ  за передачу  домашньої бібліотеки колишньої вчительки української мови та літератури СТЕЛЬМАЩУК СОФІЇ МИКОЛАЇВНИ кабінету української мови та літератури, світової літератури та бібліотеці школи в кількості   718 примірників.
Стельмащук С.М. з чоловіком,липень 2002р

понеділок, 2 листопада 2015 р.

    





" За честь і лицарські права"



  Народився Борис Ілліч Олійник 22 жовтня 1935р. в с. Зачепилівка на Полтавщині.
Вірші почав писати в шкільному віці. Він «топтав стежку до п'ятого класу Зачепилівської семирічки», коли побачив у новосанжарівській райгазеті «Ленінським шляхом» свій невеличкий вірш і своє прізвище.
      1953р., після закінчення шкільного навчання, вступив на факультет журналістики Київського університету імені Т. Г. Шевченка, а вже 1958р. розпочав роботу в редакції газети «Молодь України».
Поет і журналіст, часто їздив у відрядження, зокрема на ударну комсомольську будову — Лисичанський хімкомбінат, про неї ж і про молоде місто Сєвєродонецьк надрукував у газеті серію нарисів і видав документальну повість «За Сіверським Дінцем» (1959). 
      Пережите в дитинстві та в роки молодості склало основу першої його збірки поезій «Б'ють у крицю ковалі» (1962). 
      Друга збірка — «Двадцятий вал» (1964), відзначена Республіканською комсомольською премією ім. М. Островського. 
      Б. Олійник пише своєрідні віршовані «портрети» — монологи про сільських трудівників, як-от хворого хлібороба («Про хоробрість»), інваліда з фронту («Дядько Яків»), «співрозмову» зі скромною вчителькою В. І. Левкович («Формула»), присвячений М. Рильському вірш «Пісня», автобіографічні нотатки «Про себе». 
      Виходять збірки «Вибір» (1965), «Коло» (1968), «Відлуння» (1970), «Рух» (1973). 
віршів «Від Білої хати до Білого дому...» .
      Найбільш відомими та значними поемами Б. Олійника є: 
—      поема «Сиве сонце моє», укладена із дев'яти віршів, написаних різними розмірами; 
—      «Дорога»; 
—      «Рух»; 
—      «Доля»; 
—      «Урок»; 
—      поема-цикл «У дзеркалі слова»; 
—      поема, історичний твір «Дума про місто», написана до 1500-ліття Києва. 
      Поет є лауреатом Державної премії СРСР (1975, за книгу «Стою на земле») і Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1983, за книги «Сива ластівка», «У дзеркалі слова», «Дума про місто»). 
      Свою творчу роботу він завжди поєднував з активною громадською діяльністю. В 1971 — 1973pp. та з 1976-го року він — секретар правління Спілки письменників України, секретар правління Спілки письменників СРСР, секретар парткому Київської письменницької організації. Був депутатом Верховної Ради УРСР 10-го і 11-го скликань.


В шкільній бібліотеці була оформлена книжкова виставка творів Б.Олійника 
" Борис Олійник: лірик,романтик,публіцист"