Вічний вогонь української волі

( до Дня пам'яті героїв Крут )

        Бій під Крутами  — бій, що відбувся 16 (29) січня 1918 року на залізничній станції Крути під селищем Крути та поблизу села Пам'ятне, за 130 кілометрів на північний схід від Києва. 

 Цей бій тривав 5 годин між 4-тисячною більшовицькою армією Михайла Муравйова та загоном з київських студентів і бійців вільного козацтва, що загалом нараховував близько чотирьох сотень вояків. У перебігу військових дій бій вирішального значення не мав, та у свідомості багатьох особливого значення набув завдяки героїзму української молоді. 

     Особливо вразило сучасників поховання юнаків, які потрапили після бою в полон до більшовиків і у кількості 27 людей були ними страчені. 

На похороні у Києві біля Аскольдової могили голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський назвав юнаків, які загинули в нерівній боротьбі, героями, а поет Павло Тичина присвятив героїчному вчинкові вірш «Пам'яті тридцяти». 

2006 року на місці бою встановлено пам'ятник. З нагоди 80-ї річниці бою Монетний двір випустив в обіг пам'ятну гривню. 

   В шкільній бібліотеці зібраний матеріал про бій під Крутами і оформлена папка та книжкова виставка на тему " Крути: і сум ,і біль і вічна слава".

Зібраний матеріал ( вірші) і оформлена саморобна книжка під назвою " Збірка віршів про бій пі  Крутами".

В шкільній бібліотеці є книга "Крути- символ патріотизму і жертовності", де учні можуть ознайомитись про героїв  під  Крутами. В книжці є вірші про ці події.

                               Зібраний список літератури "Герої бою під Крутами"

1.Васильєва А. Є. "Герої Крут: ніхто не забутий": виховна година, 6-й кл. Виховна робота в школі. 2019. № 12. Вкладка. № 42. С. 18-1—18-3.

2 Гут А. "От де, люди, наша слава, слава України" (До Дня пам'яті борців за волю України, які полягли під Крутами в січні 1918р.). Виховна робота в школі. 2017. № 12. С. 24-27.

3 Шелест Л. І. Герої Крут — для нащадків взірець: Урок мужності. Класному керівнику. Усе для роботи. 2017. № 12. С. 6-9.

 

    Павло Григорович Тичина народився 27(15) січня 1891 р. у селі Піски Козелецького повіту Чернігівської губернії (тепер Бобровицького району Чернігівської області). Походив зі старовинного козацького роду (його пращур, за родинним переказом, був полковником у Богдана Хмельницького).

    

    27 січня 1945 року військами Першого Українського фронту було визволено в’язнів концтабору Аушвіц-Біркенау, яким вдалося уникнути газових камер та крематоріїв. На вшанування цієї події Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй,  

    1 листопада 2005 року встановлено Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту, який в Україні відзначається з 2006 року.

    Голокост – одна із найстрашніших та найжорстокіших сторінок історії людства ХХ сторіччя. Це цілеспрямоване масове винищення нацистами у 1933-1945 роках єврейського народу, словʼян, ромів, фізично і розумово неповноцінних людей.

За цей період націонал-соціалістами було винищено близько шести мільйонів євреїв, більша частина з яких загинула під час Другої Світової війни у Німеччині та на захоплених територіях інших країн Європи від тортур у гетто та концтаборах. Тільки через табір смерті в Аушвіц-Біркенау у польському місті Освенцим, як свідчать документи Нюрнберзького трибуналу, пройшло 2,5 мільйони людей, переважна більшість яких загинула мученицькою смертю.

    Для українців жахливим символом Голокосту став Бабин Яр — місце розстрілу понад 150 тисяч євреїв та представників різних національностей. На превеликий жаль, Голокост не обійшов стороною Вінниччину. Під час німецько-румунської окупації на території області було створено близько 150 гетто та трудових таборів. Всього за роки окупації в області загинуло близько 200 тисяч євреїв.

Пам’ять про невинно убієнних за ознаками етнічної, расової, релігійної приналежності демонструє рішучість міжнародної спільноти ніколи більше не допустити повторення страшних злочинів, спричинених ксенофобією, расизмом, тоталітарними ідеологіями.

У єдності з вільним світом Україна стоятиме на сторожі найвищих суспільних цінностей, аби мир, злагода і взаєморозуміння завжди панували на нашій українській землі.

 

 

 
 
 

 

    День Собо́рності України — свято України, яке відзначають щороку 22 січня в день проголошення Акту Злуки Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулося в 1919 році.

Офіційно в Україні День Соборності відзначають з 1999 року.

    Цього дня прийнято також згадувати іншу подію, яка відбулась рівно на рік раніше 22 січня 1918 р. — прийняття IV Універсалу УЦР, яким проголошувалася повна незалежність УНР.

Деякий час, з 30 грудня 2011 року, указом на той час Президента України Віктора Януковича День Соборності на офіційному рівні було скасовано і натомість встановлено «День Соборності та Свободи України». Однак 13 листопада 2014 року Указом Президента України Петра Порошенка свято було відновлено.

    Пам'ятній даті, дню Соборності України, у бібліотеці  організована виставка літератури "Моя країна - Україна".

    

    

    Міжнародний день обіймів (International Hug Day) був заснований в 1986 році в Америці. Спочатку свято було національним, але незабаром поширилося по всьому світу.   

     Молодь по всьому світу (і в Україні теж) 21 січня влаштовує флешмоби: часто в парках і на вулицях можна побачити хлопців з табличками в руках, на яких красується напис "Free Hugs". Таким чином учасники акції запрошують кожного охочого обійнятися та обмінятися позитивними емоціями.

 

 “Кіборги” вистояли, не встояв бетон”, – фраза, яка увійшла в історію разом із подвигом українських бійців.

Бої за Донецький аеропорт тривали з 26 травня 2014 року до 22 січня 2015 року, тобто 242 дні. В обороні також брали участь волонтери і медики, тому в День пам’яті кіборгів вшановують і їхню пам’ять.

“Обов’язок кожного з нас – завжди пам’ятати про героїв, котрі віддали життя, захищаючи Україну".

За офіційними даними, захищаючи Донецький аеропорт, загинули більше 200 військових.

26 травня 2014 року проросійські сепаратисти та чеченські бойовики захопили будівлі аеропорту тоді ще мирного Донецька.

Цього самого дня українські силовики завдали удар по позиціях терористів та встановили контроль над Донецьким летовищем. Пізніше була повна дестабілізація міста Донецьк, початок окупації та нескінченні спроби ворога відібрати контроль над аеропортом, але наші воїни не здавали позицій і, навіть під шквальним вогнем, тримали оборону.

У різний час в аеропорту та прилеглому селищі Піски воювали спецпризначенці 3-го окремого полку, бійці 79, 80, 81, 95 окремих аеромобільних та 93 окремої механізованої бригад, 57 окремої мотопіхотної бригади, 90-го окремого аеромобільного та 74-го окремого розвідувального батальйонів, бійці полку «Дніпро-1», вояки Добровольчого українського корпусу (ДУК) та багато інших. Багатьох із них було відзначено державними нагородами, деяких із них – посмертно.

18-21 січня 2015 року внаслідок підриву терміналу ДАП загинуло 58 захисників-кіборгів, які відстоювали цей плацдарм до останньої краплі крові. 21 січня 2015 року було прийнято рішення відвести українських військовослужбовців з нового терміналу – цей об’єкт був повністю зруйнований і не придатний для оборони.

Сьогодні, 16 січня, з ініціативи самих «кіборгів», які пройшли через 242-денне пекло, відзначається День захисників ДАПу та вшановується пам’ять загиблих побратимів.

    14 січня 2022 року, виповнюється 85 років від дня народження українського письменника, поета та журналіста Євгена Пилиповича Гуцало. Народився у селі Старий Животів (сьогодні – Новоживотів Вінницької області) в родині вчителів. Ще дитиною любив багато читати, сільську школу Євген Гуцало закінчив зі «званням» найкращого школяра. У 1955 році вступив до Ніжинського педагогічного інституту ім. Миколи Гоголя. Там він почав активно писати вірші та прозу, вступив до літературної студії.         
Закінчуючи інститут Євген Гуцало почав співпрацювати з редакціями газет Вінниччини, Львівщини та Чернігівщини – дописував публіцистичні твори, публікував деякі оповідання та новели. Перші його публікації зацікавили тогочасних літературних корифеїв, зокрема Павла Загребельного. Саме він у 1961 році запросив Євгена Гуцала працювати у редакції газети «Літературна Україна».

У 1962 році вийшла друком перша повноцінна книжка Євгена Гуцала – збірка оповідань «Люди серед людей». З середини 1960-х років Євген Гуцало активно пише новели та повісті. Зокрема тоді світ побачили його «Яблуко з осіннього саду», «Скупана в любистку» та інші. У 60-ті роки також з'явилися друком дві концептуальні повісті Євгена Гуцала – «Мертва зона» та «Родинне вогнище». На початку 1970-х років виходять друком лірико-психологічна повість «Дівчата на виданні» та дилогія про життя сільських вчителів «Сільські вчителі» і «Шкільний хліб». Переважну частину творчого доробку письменника становлять дитячі твори: «Олень Август», «З горіха зерня», «Дениско», «Пролетіли коні».

У 1981 p. вийшла друком перша поетична збірка Євгена Гуцала «Письмо землі». Далі з'являються книжки віршів «Час і простір», «Живемо на зорі», «Напередодні нинішнього дня». У 1985 році письменник став лауреатом Державної премії України імені Тараса Шевченка за дитячі збірки «Саййора», «Пролетіли коні».

Загалом творчий доробок Євгена Гуцала дуже великий: оповідання, повісті, романи, новели, збірки віршів, твори для дітей, які і донині нікого не залишають байдужими.

   
      В шкільній біблотеці оформлена книжкова виставка " Ой , радуйся  земле!".