Вічний вогонь української волі

( до Дня пам'яті героїв Крут )

        Бій під Крутами  — бій, що відбувся 16 (29) січня 1918 року на залізничній станції Крути під селищем Крути та поблизу села Пам'ятне, за 130 кілометрів на північний схід від Києва. 

 Цей бій тривав 5 годин між 4-тисячною більшовицькою армією Михайла Муравйова та загоном з київських студентів і бійців вільного козацтва, що загалом нараховував близько чотирьох сотень вояків. У перебігу військових дій бій вирішального значення не мав, та у свідомості багатьох особливого значення набув завдяки героїзму української молоді. 

     Особливо вразило сучасників поховання юнаків, які потрапили після бою в полон до більшовиків і у кількості 27 людей були ними страчені. 

На похороні у Києві біля Аскольдової могили голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський назвав юнаків, які загинули в нерівній боротьбі, героями, а поет Павло Тичина присвятив героїчному вчинкові вірш «Пам'яті тридцяти». 

2006 року на місці бою встановлено пам'ятник. З нагоди 80-ї річниці бою Монетний двір випустив в обіг пам'ятну гривню. 

   В шкільній бібліотеці зібраний матеріал про бій під Крутами і оформлена папка та книжкова виставка на тему " Бій під Крутами".

27 січня-125 років від дня народження 
Павла Григоровича Тичини

  

 Павло Григорович Тичина народився 27(15) січня 1891 р. у селі Піски Козелецького повіту Чернігівської губернії (тепер Бобровицького району Чернігівської області). Походив зі старовинного козацького роду (його пращур, за родинним переказом, був полковником у Богдана Хмельницького).
      Батько майбутнього поета був сільським дяком — вчителем «школи грамоти». Сім'я була багатодітна (народилося 13, зіп'ялося на ноги 9 дітей), жили впроголодь, зате гарно співали. Змалку Павло виявив хист до музики, малювання і віршування.
     У 1900-1907 рр. навчався в Чернігівському духовному училищі (бурсі), в 1907-1913— в Чернігівській духовній семінарії. Згодом, навчаючись у Київському комерційному інституті, працював у газеті «Рада». На цей час припало його ознайомлення з новітнім українським мистецтвом, особисте знайомство з найвідомішими його представниками. У 1913-1914 рр. працює в редакції ліберального україномовного журналу «Світло», а після його закриття — в Чернігівському статистичному бюро.
       У 1916-1917 рр. — помічник хормейстера в українському театрі М. К. Садовського. 1920 року подорожував із капелою К. Стеценка «Думка» Правобережною Україною від Києва до Одеси. Того ж року організував хор (з 1921 р. — капела-студія імені М. Леонтовича), з яким виступав до 1923 року.
        З 1923 по 1934 рік — співредактор журналу «Червоний шлях» (Харків). Входить до заснованої 1923 р. Спілки пролетарських письменників України «Гарт». 1926 року взяв активну участь у створенні ВАПЛІТЕ (Вільної Академії пролетарської літератури) на чолі з М. Хвильовим, куди увійшли й колишні члени «Гарту». З 1929 р. — дійсний член Академії наук Української РСР, у 1936-1939 рр. і в 1940-1943 рр. очолює Інститут літератури АН УРСР.
     З 1947 р. — член-кореспондент Болгарської АН, доктор філології. 1943— 1948 рр. — міністр освіти УРСР. З 1953 по 1959 рік — голова Верховної Ради УРСР, заступник голови Ради Національностей Верховної Ради УРСР, член багатьох товариств, комітетів, президій, кавалер орденів і медалей.
   Лауреат Державної премії СРСР (1941), Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка (1962). 1967 року отримав звання Герой Соціалістичної Праці.
    У галузі поезії, прози, публіцистики, а також у науково-критичних працях Павло Тичина виявив себе одним із найосвіченіших радянських письменників, чия ерудиція охоплювала суміжні з літературою види мистецтва — музику і живопис. Павло Григорович чудово грав на кларнеті, та й у словах вловлював особливе, музичне звучання. Можливо, тому так легко давалося йому вивчення іноземних мов (він вільно володів п'ятнадцятьма).
 Помер П. Г. Тичина 16 вересня 1967 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі в Києві.

       В шкільній бібліотеці оформлена книжкова виставка на тему : " Павло Тичина - лицар рідної мови".  Учні школи ознайомилися з творчістю Павла Тичини.

Голокост нам треба пам’ятати, 
Адже пам'ять – то є наша совість. 
Помилок таких не допускати, 
Не писати геноциду повість

           

          27 січня в багатьох країнах світу відзначають Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту. Таким чином світова спільнота вшановує багато мільйонів євреїв, ромів і представників інших меншин, які під час Другої світової війни віддали життя за свою національність.

        Саме цього армія Радянського Союзу звільнила в’язнів найбільшого фашистського концтабору Аушвіц-Біркенау в Освенцімі (Польща). За різними оцінками, у таборі смерті загинуло від 1,5 до 2,2 млн невільників. Загальна ж кількість страчених упродовж Голокосту значно більша. Офіційно визнано, що нацисти вбили від 5,5 до 6,1 млн євреїв, ромів, представників інших груп і меншин, інвалідів, політичних супротивників (у т.ч. від 2,2 до 2,5 млн на території колишнього Радянського Союзу, значною мірою в Україні).

       Аби вшанувати та зберегти пам’ять про цю страшну трагедію, про всіх невинно розстріляних, страчених у газових камерах, виснажених голодом і примусовою працею, Генеральна асамблея ООН прийняла 1 листопада 2005 року Резолюцію № 60/7, в якій йдеться: «Голокост, що призвів до винищування однієї третини євреїв і незліченних жертв з числа представників інших меншин, буде завжди служити всім народам застереженням про небезпеки, що таять у собі ненависть, фанатизм, расизм і упередженість». Саме цей документ оголосив 27 січня Міжнародним днем пам'яті жертв Голокосту.

           В Україні на державному рівні Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту щорічно відзначають з 2012 року відповідно до постанови Верховної ради України від 5 липня 2011 року № 3560-VI «Про 70-річчя трагедії Бабиного Яру».

Цього дня в усіх обласних центрах нашої держави проводять меморіальні, інформаційні, культурно-просвітницькі та освітні заходи.

    У нашій бібліотеці пройшла історична година " Голокост - лихо століття", присвячена сумній даті. До уваги слухачів були представлені фото документи страшного геноциду...
     Голокост – трагедія, злочин проти людства, який тривалий час був закритим.

Читачі шкільної бібліотеки слухали страшні історичні факти трагедії (матеріали знайдені в Інтернеті).

 День Собо́рності — свято України, яке відзначають щороку 22 січня в день проголошення Акту Злуки Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулося в 1919 році.

Офіційно в Україні День соборності відзначають з 1999 року.

        Свято встановлено в Україні «…враховуючи велике політичне та історичне значення об'єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки для утворення єдиної (соборної) української держави…» згідно з Указом Президента України «Про День соборності України» від 21 січня 1999 року № 42/99.

У цей день також прийнято згадувати іншу подію, яка відбулась рівно на рік раніше 22 січня 1918 р. - прийняття IV Універсалу УЦР, яким проголошувалася повна незалежність УНР.

Деякий час, з 30 грудня 2011 року, указом на той час Президента України Віктора Януковича День соборності на офіційному рівні було скасовано і натомість встановлено «День Соборності та Свободи України». Однак 13 листопада 2014 року указом Президента України Петра Порошенка свято було відновлено.

       Наша бібліотека також приєднується до відзначення цього свята. Актив бібліотеки оформили тематичну викладку літератури на тему :  "Єднання заради Незалежності"

Шановні читачі мого блогу!

 Вітаю Вас із Різдвом Христовим!

Свято Різдва чекають з нетерпінням і дорослі, і малі. Воно приносить чимало радощів, веселощів та солодощів. Свято тішить своїм затишком, спокоєм та надіями на краще майбутнє. Та чи знаємо ми як його святкувати?                                                                                                     
 Розпочинається Різдво 6 січня – Святий Вечір. Цей день в усіх асоціюється із такою смачною стравою як кутя. Вона красується на столі серед ще 11 страв. Адже всі знають про те, що до Святої Вечері потрібно приготувати 12 страв. Кутя – окраса. Це – перша страва, яку їдять. Потім всі інші.                                                                                                                                       
 У різних регіонах її готують то рідкою, то густою. Незмінними є горіхи (цілі або подрібнені), мед, мак, родзинки. Взагалі, кожна господиня може нафантазувати все, що забажає. Головна умова, щоб було смачно. Ці 12 страв – 12 місяців року. Звичайно, перша ложка куті дістається господарю дому.                                                                                                                                           
 Як відомо, на Святий Вечір прийнято збиратися родиною, не ходити в гості, бажано не запізнюватися на вечерю. Прикмета говорить, якщо запізнитися на Святу Вечерю, то потім цілий рік запізнюватися будеш.                                                                                                             
 Символ цього свята – зелена ялинка. Зірка, яка зазвичай красується на верхівці дерева, − символ Віфлеємської зірки, що яскраво освічувала шлях волхвам до Ісуса Христа. Різнобарвні кульки, маленькі ангели, гірлянди, маленькі пастухи із свічками та ліхтариками нагадують свічки та ліхтарі, що світили у цю святу ніч Віфлеємським пастирям. І зараз ці вогні горять у кожному будинку.                                                                                                                                                   
У часи Київської Русі сільські хати до Різдва покривали свіжим сіном, соломою ж стіл, зверху стелили скатертину та ставили страви. Це нагадує те, що Ісус народився не в хоромах, а у хліву, його поклали у ясла на солому.                                                                                                                  
  В цей день прийнято ввечері ходити з Віфлеємською  зіркою із позолоченого паперу, прикрашеною ліхтариком. З нею ходили по селу та співали різдвяні пісні. Це називається колядуванням. Колядувати можуть діти, дорослі парубки та дівчата.                                                        
 У цей день також прийнято миритися з тими, з ким були у сварці, пробачати будь-які образи, щоб відчути всю радість та чарівність не тільки свята, а й життя.

      

                                                Веселих свят!

Новий рік

29 грудня 2015 року в Білобожницькій ЗОШ відбулося Новорічне свято для учнів 1-4 класів та учнів 5-11 класів.

Учні 1-4 класів зустріли Новий 2016 рік.

Танець " Гномів" виконують учні 3 класу.

Виступ учнів 4 класу.

Новорічне свято для учнів 5 -11 класів.

Виступ учнів 5 класу.

Виступ учнів 6 класу.

Виступ учнів 8 класу.

Гостя свята Зима привітала учнів , вчителів,гостів свята з Новим2016 роком і кожному класу вручила новорічні подарунки.

Школа готується до зустрічі Нового 2016 року

Учні та вчителі Білобожницької ЗОШ І-ІІІ ступенів цілий тиждень виготовляли новорічні витинанки, іграшки на ялинку,сніжинки для прикрашення класних кімнат, актового залу та коридорів школи.

Коридори школи

Витинанки на вікнах школи.

Сніговик.

Сніжинки для виступу учнів у святковому концерті.

В коридорі школи оформили книжкову виставку  до святкування Нового року та Різдва Христового.