Шановні читачі мого блогу!

 Вітаю Вас із Різдвом Христовим!

Свято Різдва чекають з нетерпінням і дорослі, і малі. Воно приносить чимало радощів, веселощів та солодощів. Свято тішить своїм затишком, спокоєм та надіями на краще майбутнє. Та чи знаємо ми як його святкувати?                                                                                                     
 Розпочинається Різдво 6 січня – Святий Вечір. Цей день в усіх асоціюється із такою смачною стравою як кутя. Вона красується на столі серед ще 11 страв. Адже всі знають про те, що до Святої Вечері потрібно приготувати 12 страв. Кутя – окраса. Це – перша страва, яку їдять. Потім всі інші.                                                                                                                                       
 У різних регіонах її готують то рідкою, то густою. Незмінними є горіхи (цілі або подрібнені), мед, мак, родзинки. Взагалі, кожна господиня може нафантазувати все, що забажає. Головна умова, щоб було смачно. Ці 12 страв – 12 місяців року. Звичайно, перша ложка куті дістається господарю дому.                                                                                                                                           
 Як відомо, на Святий Вечір прийнято збиратися родиною, не ходити в гості, бажано не запізнюватися на вечерю. Прикмета говорить, якщо запізнитися на Святу Вечерю, то потім цілий рік запізнюватися будеш.                                                                                                             
 Символ цього свята – зелена ялинка. Зірка, яка зазвичай красується на верхівці дерева, − символ Віфлеємської зірки, що яскраво освічувала шлях волхвам до Ісуса Христа. Різнобарвні кульки, маленькі ангели, гірлянди, маленькі пастухи із свічками та ліхтариками нагадують свічки та ліхтарі, що світили у цю святу ніч Віфлеємським пастирям. І зараз ці вогні горять у кожному будинку.                                                                                                                                                   
У часи Київської Русі сільські хати до Різдва покривали свіжим сіном, соломою ж стіл, зверху стелили скатертину та ставили страви. Це нагадує те, що Ісус народився не в хоромах, а у хліву, його поклали у ясла на солому.                                                                                                                  
  В цей день прийнято ввечері ходити з Віфлеємською  зіркою із позолоченого паперу, прикрашеною ліхтариком. З нею ходили по селу та співали різдвяні пісні. Це називається колядуванням. Колядувати можуть діти, дорослі парубки та дівчата.                                                        
 У цей день також прийнято миритися з тими, з ким були у сварці, пробачати будь-які образи, щоб відчути всю радість та чарівність не тільки свята, а й життя.

      

                                                Веселих свят!

Новий рік

29 грудня 2015 року в Білобожницькій ЗОШ відбулося Новорічне свято для учнів 1-4 класів та учнів 5-11 класів.

Учні 1-4 класів зустріли Новий 2016 рік.

Танець " Гномів" виконують учні 3 класу.

Виступ учнів 4 класу.

Новорічне свято для учнів 5 -11 класів.

Виступ учнів 5 класу.

Виступ учнів 6 класу.

Виступ учнів 8 класу.

Гостя свята Зима привітала учнів , вчителів,гостів свята з Новим2016 роком і кожному класу вручила новорічні подарунки.

Школа готується до зустрічі Нового 2016 року

Учні та вчителі Білобожницької ЗОШ І-ІІІ ступенів цілий тиждень виготовляли новорічні витинанки, іграшки на ялинку,сніжинки для прикрашення класних кімнат, актового залу та коридорів школи.

Коридори школи

Витинанки на вікнах школи.

Сніговик.

Сніжинки для виступу учнів у святковому концерті.

В коридорі школи оформили книжкову виставку  до святкування Нового року та Різдва Христового.

 День Святого Миколая

     

         Взимку є чимало свят, яких з нетерпінням чекають дорослі та діти. Цей святковий зимовий час розпочинається 19 грудня, коли відзначається День Святого Миколая.

        Напередодні цього дня діти згадують усі свої добрі та погані вчинки, а також пишуть листи до Святого Миколая. Дорослі ж просто сподіваються отримати якийсь подаруночок, адже хоч маленький презент приємно отримати кожному. Це довгожданий день року, адже невідомо, що на тебе чекає – подарунок, а чи може різочка?! Слухняних діток під подушкою чекають гостинці, а от бешкетникам варто задуматися про свою поведінку та чекати в подарунок тільки різочку. 

        Нині ми пов’язуємо Свято Миколая тільки з подарунками і часто навіть не здогадуємося про глибоке релігійне коріння та особливості відзначення цього свята нашими предками. Святий Миколай (або Ніколаус) – це реальна історична особа - візантійський єпископ, що прославився своєю любов'ю до дітей і допомогою бідним. 

       У нашій книгозбірні напередодні свята організована викладка літератури  на тему:    "Миколаю, я тебе чекаю!» . 

      Тут можна взяти книжечки про добрі справи святого Миколая: легенди, віршики, пісні та багато іншого цікавого, а 18 грудня в школі відбулося  свято для учнів 1-4 класів" Прийди до нас, святий Миколаю!". Свято підготувала вчителька початкових класів Гнатишин О.Й.з учнями 1 класу.

      

 Для учнів 5-11 класів  проведено  свято " Зимова казка"  до Дня Миколая. Підготувала свято вчителька музики та класний керівник 5 класу Ставнича Н.П. 

Всі учні школи одержали подарунки від Святого Миколая.          

Миха́йло Петро́вич Стари́цький (*2 (14) грудня 1840, Кліщинці — †14 (27) квітня 1904, Київ) — український письменник(поет, драматург, прозаїк), театральний і культурний діяч.

Михайло Петрович Старицький народився 14 грудня 1840р. у родині дрібного поміщика-дворянина, відставного ротмістра в с Кліщинці на Полтавщині. Рано осиротівши, виховувався під опікою дядька —В. Лисенка, двоюрідного брата його матері, батька славетного українського композитора Миколи Лисенка. Отримав гарну домашню освіту. 

        З 1851 р. Михайло навчався в Полтавській гімназії. Як сам свідчив, «пробував тоді віршувати».
      Після гімназії разом із троюрідним братом М. Лисенком у 1858р. вступив до Харківського університету.
      У 1860 р. обидва брати перейшли до Київського університету, де М. Старицький спочатку навчався на фізико-математичному факультеті, а потім на юридичному. Наступного року він повернувся до Кліщинців — вступив у володіння батьківською спадщиною.
      У 1862 р. М. Старицький одружився з Софією Віталіївною, сестрою М. Лисенка. Через два роки повернувся до Києва на навчання, і у 1865 р. закінчив університет.
      У 1868 р. М. Старицький купив маєток в с Карпівці на Поділлі й переїхав туди з родиною.
      Повернувшись у 1871 р. до Києва, разом із Лисенком організував Товариство українських акторів, поставив «Різдвяну ніч» за мотивами повісті М. Гоголя.
      Брав активну участь у роботі Південно-Західного відділу Російського географічного товариства, який тоді очолював талановитий учений-народознавець, автор пісні «Ще не вмерла України» Павло Чубинський.
      Протягом 1873—1876 pp. M. Старицький писав вірші, перекладав з Г. Андерсена, І. Крилова, М. Лєрмонтова, сербські на родні думи та пісні. На початку 80-х pp. він домігся видання літературно-художнього альманаху «Рада». Очолив першу українську
      професійну трупу. Продав маєток у Карпівці, щоб зміцнити трупу матеріально. Створив новий хор і оркестр, обновив декорації, костюми і реквізит, дбав про репертуар. Після розколу трупи на два колективи (М. Старицького і М. Кропивницького) зі Ста-рицьким залишилася молодь (М. Садовська-Барілотті, О. Вірина та інші). У 1886—1887 pp. трупа з успіхом гастролювала в Москві та Петербурзі, потім — у Варшаві, Мінську, Вільнюсі, Астрахані, Тифлісі. За станом здоров'я у 1893 р. М. Старицький залишив трупу.
      Наступного року Російська Академія наук призначила драматургу персональну пенсію «За літературні праці рідною мовою». Він брав участь у створенні Всеросійського театрального товариства.
      У 1897 р. відбувся Перший Всеросійський з'їзд діячів сцени, на якому виступив М. Старицький. У Києві він керував драматичним гуртком Літературно-артистичного товариства, продовжував літературну діяльність. У 1903 р. письменник готував видання альманаху «Нова рада», але за його життя альманах не вийшов.
      Михайло Старицький помер 27 квітня 1904 р. Похований на Байковому кладовищі. 

 У бібліотеці відбулося літературне інтернет-знайомство із творчістю М. Старицького

 «Права та обов’язки громадян України».

   Щорічно в світі 10 грудня відзначається Міжнародний день прав людини. 

Протягом XX століття сталося ряд подій, які надовго, а можливо — і назавжди залишаться в пам’яті людства, в його історії. Однією з таких подій було прийняття 10 грудня 1948 р. в Парижі Генеральною Асамблеєю ООН Загальної декларації прав людини. Дата прийняття Загальної декларації щорічно відзначається у всьому світі, як Міжнародний день прав людини. 

Це перший в історії міжнародних відносин акт, в якому проголошено широке коло основних прав і свобод людини, до дотримання яких, повинні прагнути всі народи і всі держави. Загальна декларація була прийнята у вигляді резолюції Генеральної Асамблеї, і тому, згідно зі Статутом ООН, носить лише рекомендаційний характер. Проте нині права і свободи, проголошені в ній, розглядаються як юридично обов’язкові звичайні чи договірні норми.

           В шкільній бібліотеці оформлена книжкова виставка на тему:"10 грудня - День прав людини".

            Учні дізналися про права та обов'язки людини, а головне про 

Обов’язки, які повинен виконувати кожен учень
«Я маю право!», «Чому ви порушуєте мої права?» - ці слова, на жаль, часто використовує людина в ситуаціях, коли сама неправа. Зазвичай, заява про особисті права слугує виправданням пасивності, лінощів, прагненням отримати щось, нічого не даючи взамін. Та слід знати не лише свої права, але й обов’язки.
Обов’язки:
1. Поважати і любити своє оточення. Ставитися до них так, як би ми хотіли, щоб ставились до нас.
2. Поважати близьких та друзів. Не принижувати гідності кожної людини. Поводитись так, щоб своєю поведінкою не порушувати прав іншої людини.
3. Дотримуватись правил моральної етики; організовувати дозвілля так, щоб воно приносило користь і не заважало іншим.
4. Сумлінно навчатись; активно працювати на уроках, готуватись самотужки; старанно виконувати домашні завдання.
5. Поважати своє оточення. Давати нагоду кожному висловлювати свої думки. Не нав'язувати своїх поглядів іншим, якщо вони з ними не згодні.
6. Цінувати і дбати про своє здоров'я. Виконувати приписи лікарів у разі потреби.
7. Поважати співрозмовників. Коректно і тактовно висловлювати свої думки. Дотримуватись правил мовного етикету.
8. З повагою ставитися до людей, які піклуються про нас.
9. Виконувати роботу, яка не завдає шкоди здоров'ю. Виконувати всі види обслуговуючої праці.
10. Не ображати і не принижувати оточуючих.
11. Дотримуватись норм і правил поведінки, прийнятих у суспільстві.

Отже, від народження всі люди мають певні права, які гарантовані і захищаються державою. Їх потрібно знати й реалізовувати. Але важливо запам’ятати: поводитись слід так, щоб своєю поведінкою не порушувати прав іншої людини. Незнання закону не звільняє від відповідальності за вчинки, дії або бездіяльність.

Душа осяяна театром

Десять років минуло від дня смерті улюбленого актора тернопільських театралів – Мирослава Коцюлима. Проте ріка народної шани не міліє.

24 листопада 2015року в Білобожницькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів відбулася інформаційно-просвітницька година «Душа осяяна театром», присвячена світлій пам’яті колишнього учня школи, Великого актора від Бога, народного артиста України.. Пам’ять про магію таланту Мирослава Петровича , його іскристий незрівняний гумор, добро, щиру, без краплі фальшу, душу промовляє до нашого серця, вона є свідченням його невгасимого таланту та самовідданої любові до життя, до людей і людей до нього.

 Інформаційно-просвітницьку годину «Душа осяяна театром» підготувала  вчитель музики, класний керівник 5 класу Ставнича Н.П.