Блог шкільної бібліотеки

 

«Це не я б’ю, а верба б’є, за тиждень — Великдень!»

 




5 квітня
За тиждень до Великодня святкується Вербна неділя. Відповідно до народних вірувань,  у цей день у жодному разі не слід сіяти городину, оскільки в цьому разі все виросте гірке й тонке. Перед Вербною неділею до церкви люди везуть вербове зілля, щоб зранку під час святого богослужіння посвятити його. У цей день усі богобоязні люди обов'язково повинні піти до церкви, щоб посвятити вербу. Того, хто проспить процедуру освячення верби, по поверненні з церкви  легенько б'ють свяченими гілками:

Це не я б'ю, а верба б'є,                                                           
За тиждень  -  Великдень!

         Коли верба вже посвячена священиком,  діти один перед одним стараються встигнути проковтнути по кілька "котиків".  За народними переконаннями,  ці свячені  "котики" вбережуть горло від болю. Народні знахарі широко використовували свячену вербу під час приготування цілющих настоїв і напоїв як для людей, так і для тварин. Свяченій вербі приписувалися й інші магічні властивості, зокрема, виганяючи вперше худобу на пасовисько, треба обов'язково її поганяти свяченою вербою, щоб нечиста сила й свійську тварину оминала.

Добрі господарі після повернення з церкви садять на городі по кілька гілочок свяченої верби. Це сприяє гарному врожаю та злагоді в господі. Ті гілки, що залишилися, треба поставити під образами.

       Молодь жартома била одне одного свяченим вербовим гіллям ще по дорозі із церкви. При цьому треба промовляти такі слова:

Будь великий, як верба!
Будь багатий, як земля!
Будь сильний, як вода!

       Після  "використання" свячену вербу в кожному разі не можна топтати ногами  -  це великий гріх. І викидати її теж не можна, а слід обережно зібрати в одному місці та спалити.